В тім на дворі щось загудїло.
Зірвалась буря, і в той час
Щось до дверий залопотїло.
Дячиха вийшла і по хвили
Комісар увійшов похилий,
Старий знайомий і нам милий,
Вклонив ся й рік: „Витаю вас!”
Ми здивували ся, та він
Оглянувши усїх у зборі
Всміхнув ся, псикнув, на ослін
Сїв мовчки, нї з ким не витав ся,
А потім стиха відізвав ся:
„У, савірюха там на творі!”
Ми слово кидали по слові.
„Помайбі, пане! Чи здорові?
І що вас привело до нас?”
Він ще раз псикнув, усміхнув ся,
І потім поміж нас нагнув ся:
„Ну, маєте порятний квас!
Я снаю фсе! Я протоколи
Перехлятав. Ну, кльоп нїколи
Не спреше, хоч пи пропатав!
Ну, що ви там наховорили!
Хоч би вас сїкли та палили,
Ше б тілько сла не вимотав”.
Ми пояснили, що комісар,
Писав усе, як сам хотїв,
