Одні хрестять ся, другі в сміх…
В тім війт зблизивсь і крикнув: „Тихо!
Панове братя,” — він додав, —
„Позвольте слово вам сказати!”
Всї втихли.
„Бог святий нам дав
Святої волі дочекати. —
Хвала Йому!” І шапку зняв,
Перехрестивсь, і всї за ним.
„Ми тїшимось, і маєм чим.
Але-ж не треба забувати
Нам в радости й о тих, котрих
Бог нашим щастєм днесь карає.
Панове братя, кождий знає,
Наш пан в арештї.” Тут затих
І кашлянув. „Ну, пан із нами,
Що правда, добре жартував, —
Та він же за своє дістав.
Але-ж панове, там в дворі
Лишалась панї з сиротами.
Вона нам не в одній порі
Допомагала, мужа свого
Нераз за нас слїзми й словами
Благала…”
„Правда, правда!” всї
Запомонїли. „Добра панї,
Вона невинна!”
„І менї
