Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 22 —


Немов недужий в лихорадцї
Після тяжкої операції,
У снї й на яві все тремтить,
За леда дотиком зриваєсь,
Не знає сам, чого лякаєсь,
Лиш теє чує, що болить, —
Так край наш по різни два лїта
Тяжкий настрій переживав,
Так конанє старого світа
Важке болючо відчував.

Тай ще одно цїкаве дїло!
Хоч руський люд в страшні ті днї
Нїде не кидавсь до різнї —
(Про Горожану скажу сміло,
Що потерпіли там пани
Найбільше з власної вини,
Що битву почали з хлопами) —
А навіть декуди ставав
І сам панів обороняв
Перед мазурськими товпами.
Проте і в нашій сторонї
Не ласкавійшими очима
Дивив ся пан на христянина,
Нїж у самій Мазурщинї.

Знать думали: що вчора там,
Те нинї може стать ся нам,
Ще й гірш, бо тут ми в чужинї.
Тож дикі слухи не втихали