Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/28

— 28 —

Знайомі букви пізнають,
В слова знайомі їх складають.

Не знаю, Бог дає мабуть
Усяким людям всякі дари:
Одному ясний, сильний ум,
Що не знаходить в світї пари;
Другому рій крілатих дум,
Що мов орли летять за хмари;
Ще иншим руки золоті:
Що очи бачуть, руки вдїють.
Який же дар дістали ті,
Що так дїтий учити вміють?
Менї здаєть ся, в скарбі тім
Любви найбільш дісталось їм.

Чимало вчителїв стрічав я
В житю, чимало жив з людьми,
А про такого й не чував я,
Щоб так з маленькими дїтьми
Вмів поводить ся, як покійний
Наш пан-отець. І що то був
За празник у селї подвійний,
Як на Великдень хлопцї наші
У церкві складно заспівали,
На крилосї на переміну
Апостол по пунктам читали!
Мов рій у лїтї люд загув,
Мами аж плакали. „Токого
Нїхто від віку в нас не чув!