Комісар Нїмець був у нас,
Немолодий уже панисько,
Смішний таки. Було не раз
В село заїде в пізний час, —
В двір не заїде, хоч як близько
А все до хлопа. Кисілю,
Борщу, вареників, логази
Поїсть, балакає „Люплю
Я руська кльопа, — було каже. —
Я руські клїп їм тесять лїт,
І полюпив вас! Топрий лют,
Та кепськії пани оттут.
То кльопіт. Я вам повітаю:
Як пан вас путе туше тис,
То мене йтїть, я вше то знаю,
Такі йому контуші скраю,
Шо путе з злости пальцї хрис”.
Не знаю, за що, але люто,
Усею кровю, всїм нутром
Він не любив панів, мабуть-то
За те, що сам не вмів в їх тон
Попасти, чув себе між ними
Чужим, мов сирота яка.
Вони-ж на нього з висока
Глядїли й жартами бутними
Принижували бідака.
А то по тихо ще шептали,
Що мав оказію таку,
