Якась замотана й немила
Панів з хлопами колотня.
Тому не дивота, що много
Панам давав ся він в знаки,
І за порадою до нього
З всїх сїл ходили мужики.
І що то вже пани робили,
Аби позбути ся його!
До ґубернатора ходили,
Писали скарги, голосили,
Що люд бунтує, що свого
Пани непевні, що готові
Хлопи вже до розливу крові,
Не хочуть панщини робить.
Та всї ті скарги пропадали,
Комісаря не підкопали,
Нї навіть не могли сплямить,
Бо весь округ спокійний був;
Саміж пани в ґубернськім світї
Являлись в кепській кондуітї,
Комісар анї в вус не дув.
Так от до нього то вдались
Селяни наші. Аж підскочив,
Коли почув, що наторочив
Наш хлопський ум. „Путуйте лиш!
Не пійтесь! Най лиш пан стріпує
Вам поронити, то почує
Таке, якого ще не чув.
