Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/40

— 40 —

„Га, хами! — крикнув він, — гадюки!
Вам школи треба? Знаю я,
Куди ви гнете! Не азбуки,
Вам волї хоче ся! Змия,
Не хлоп! Мовляв: письма лизну,
То хто тодї на панщину
Мене посміє гнать? — Ідїть!
Не попадайте в мої руки,
Бо лихо буде! Лиш їй Богу,
Як що про школу ту дурну
Ще раз почую, то такого
Вам всиплю бобу солоного,
Що замакітрить ся нам світ!”

Та помилив ся пан сим разом:
Гадав побоями злякать,
А роздразнив ще більш. „Згибать,
То згинем!” — стали всї кричать, —
„А не уйде йому се плазом,
Не зречемось ми правди свої!”
І зараз скаргу подали
За самовільнії побої
На пана. З уряду пішли
Допроси. Пан кричав, казив ся,
Та вже на буки не щедрив ся.
От так ми й школу завели.

Та тут наш клопіт не скінчив ся.
Прийшлось учителя шукать,
Бо піп не міг сам постачать.