Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/41

— 41 —

Та що ми згодимо якого, —
Пан незабаром шасть-не-прасть
То до рекрут його віддасть,
То перемовить та до свого
Двора візьме, то налякає
Погрозами, то посилає
Своїх людий в шкільні години,
Щоб школї пакости робили,
Дїтий щоб гнали в панський сад
Хрущі, гусїльницї збирать.

Та й ми теж пану не спускали,
Все до циркулу скарги слали;
Комісар нам в пригодї став.
Чимало пану досолив він,
Тай в пану-ж ворога нажив він,
Бо той за все вину складав
На „Шваба”. Довго клекотїла
Вражда між ними, аж схотїла
Недобра доля раз закпить:
Звела їх враз в чужому домі.
Уздрівши Шваба, пан в ту мить
Прискочив, руку відвернув,
І поки здержали знайомі,
Комісаря в лице ливнув.

Скандал зробив ся, і не знати
Як здужав пан його замняти,
Але комісар не забув
Образи, ждав пори, хилив ся,