Коли побачив, що попови
За ті науки та промови
Не так то легко що зробить.
У консісторії просить,
Аби попови заказали,
Взяли його, або вкарали, —
Те пана якось не кортїло.
Чи до циркулу заносить
На нього скаргу? Там і мови
Нема про те, щоб виграть дїло.
Таж там комісар, що й послїдну
Сорочку радо-б з нього здер!
„Нї, — думав, — лиш одну тепер
Дорогу бачу відповідну:
До Львова їхать! Там і так
Контракти, сойм постулятовий,
Забави… Продамо ріпак,
От і знайде ся гріш готовий.
І жінка троха погуляє, —
Давно вже бідна нарікає,
Що дома із нуди засхне.
Ну, то й піду я особисто
До ґубернатора і чисто
Все розповім, — часто тут гостив,
Ще як у Самборі служив
Комісарем. Постійте, хами!
Чекай ти попе! Буде з вами
Не те! Я спражу вас на схаб!
