А деякі лякались таки,
Щоб пан не змусив їх ломать
Присягу. „Хто то може знать, —
Мовляли тії небораки, —
Ануж в інвентарі стоїть,
Щоб мусїв хлоп горілку пить?”
Що піп толкує — все дарма.
Присяга, бач, страшнеє дїло!
Погубиш легко душу й тїло.
Побачив піп, що так нема
Ладу, на инше догадав ся,
І до комісаря удав ся,
Щоб він заглянув у село.
Комісар аж не знав де сїсти,
Коли такі веселі вісти
Почув. „Я зо! Отак пульо
Тавно вше трепа вам сропити!
Ваш топрий, щирий, тихий лют,
Та поки путе вутку пити,
Vergeblich путе всякий трут”.
З попом комісар зговорив ся,
Коли і як і що зробить,
І на почесне розщедрив ся,
А тайком певно рад був досить,
Що пана добре се підкосить,
Як хлоп покине „вудку” пить.
