що правда, не чув нїчого гро панщину, але чув оповіданє про руський фестин, справлений у Львові 1849 р. в перші роковини знесеня панщини. Головною сензацією того фестину, яку затямив собі мій батько, крім великого здвигу руських селян було те, що на сїльськім возї, запряженім чотирма чорними волами з золоченими рогами, везено через місто хлїб, спечений із кірця пшеницї, який передано ґубернаторови як знак вдячности руського хлїборобного люду цїсареви за дарованє панщини.
Видаючи тепер своє поетичне оповіданє новим, четвертим виданєм я не зміняючи його основи подаю в текстї поправки й доповненя, де се вважав потрібним. Оповіданє розширено із 3912 на 4004 рядків. При сїй перерібцї я старав ся крім виправленя мови докладнїйше розвинути теми і виправити композицію через докладнїйше виробленє та заокругленє строфічної будови. Аналїтичний зміст, який подаю далї, дасть перегляд поодиноких епізодів у їх орґанїчній послїдовности.
Львів, дня 28 мая, 1911.
Іван Франко.
