Було при домі, многі люди,
Що були винні, відробили,
А иншим тра було за труди
Платить, щоб молотьбу кінчать,
То й годї було в лїс післать
На раз богато рук. Ще перше
Рубали де що там, тепер же
Морози впали” —
„От се так!” —
Аж скрикнув пан і мов буряк
Почервонїв. — „Аби ті хами
Не простудили ся, хрань Боже,
То най червяк весь лїс мій гложе!
Ну, гарно вашими руками
Дороблюсь я! Їдїть, я там
Прийду і все огляну сам”.
І гордо пан махнув рукою,
А ржондца низько поклонив ся,
І смирно вийшовши з покою
Почухав ся і зажурив ся.
„Побачимо погану зміну!…
Розлютивсь пан наш не на жарт.
Десь там йому натерли хріну
Не будь якого! З жадних карт
Анї з гостин, хоч програвав він,
Таким недобрим не вертав він”.
Та дужше ще старий похнюпивсь
І дужше ще засумував,
