Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/65

— 65 —

Коли побачив, як поспішно,
Мов кіт облесно, мов пес втїшно
До пана Жид чимчикував
„От панський вірник! Сей Іюда
Не дармо пильно так біжить!
Когось то тра оклеветати,
Комусь то хоче ся облуда
Під ноги камінь підложить!
Ну, тай далеко ж пан заїде
Із Жидом в парі! Будем ждати,
Що з того вийде. Та мабуть,
Що не побіди, але біди
З жидівських нашептів прийдуть”.

А тим часом зігнутий в двоє
Уже до панського покою
Жид незастукавши війшов.
Пан при вікнї стояв, і довго
І не оглянув ся, немов
Не чув нїчого. Жид при входї
Стояв, все кланяв ся й мовчав,
А пан усе запримічав
В маленьке зеркальце. Чимало
Минуло хвиль, — все кланявсь Жид,
(Він знав, чим пану догодить!)
Аж врештї пану смішно стало.
Він обернувсь.
 „Ну, годї, годї!
Мій Мошку, спина заболить!