Ходи сюди! Досить стояти!
Сїдай, розказуй, що чувати?”
„Ох, зле чувати, ясний пане!
Вже швидко нас зовсїм не стане”.
„Ого, а як се?”
„Чули пан?
Хлопи збунтовані до разу.
Весь піст анї один Іван
Не пив горівки! Як заразу
Минають коршму! Ох вей, мер,
Я вже зруйнований тепер!”
Всміхнув ся пан. „Ну, ну, мій Мошку,
Бог ласкав, ще не так то зле,
Коли ти файний, що й але,
Зовсїм не схожий ще на дошку!”
З тим словом поплескав пан Мошка
По круглім, повнім животї.
„Ох, ясний пан жартують трошка!
Та нї, тепер часи не ті!
Вже нас як пару непридалих
Патинків кинуть на смітник!
Чи чули пан? Тутешнїй ґалех
Вже збунтував усїх хлопів!
Чи чули пан? На завтра в них
Вже постановлено: як тільки
Скінчить ся їх церковний спів,
То всї присягнуть від горілки”.
