„Що? Завтра!” — люто крикнув пан,
І схопивсь мов сидїв на тернї. —
„Що, піп? Він ще свої химерні
Думки не кинув? Я їм дам!
Der Teufel drein! Стара катряга!
Так завтра, кажеш ти, присяга?
Постійте, я заграю вам!”
„А знають пан, — торочив далї
І кланавсь Жид, — хто се вчинив.
До того руку приложив?
Ох, ох, тяжкі часи настали!”
„Ну, хто, скажи!”
„Хлопи казали,
Що пан комісар приїзджав,
Край церкви казанє казав,
Що цїсар хоче волю дати
Хлопам, і жде лиш, щоб усї
Горілку кинули вживати.
Ох, тут в селї у тім часї
Такий був крик і бунт завзятий,
Що я вже думав утїкати”.
„Так? А мій ржондца про отсї
Подїї не сказав нї слова
Менї. Ну, добре, будем знать,
Чию як вірність оцїнять.
Спасибі, Мошку! Я до Львова
Як стій все пишу. Ти ж тим часом
Поміж хлопами викрутасом,
