Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 75 —

Пан ключ від церкви взяв, ще й хоче,
Щоб ми на панське нинї йшли”.

„Зле робить пан, то не перечу,
На душу гріх бере важкий!
Та чи ж то рація, щоб для того
І ви гріха не менш тяжкого
Тут допускали ся й святий
Дім божий бійкою сквернили?
Нї, дїти, Богу гнїв не милий”.

„Та ми ж для божої хвали
Лиш голос правди підняли!
Хиба ж і се зносить терпливо?
Як так, то пан почне нам живо
На тїмю кілє ще тесать!
Нї, сего не діжде дводушний!
Кажіть їм ви ключі віддать!
Як пан не буде вам послушний,
То двері будемо ломать!”

„Дурні, дурні! Прости вам, Боже,
Отсю великую хулу!
Не вже ви божую хвалу
Оберегти хотїли може
Тим криком, бійкою? Чиж ті
Незвісні вам слова святі:
Як Бог хотїв би оборони,
То він би в хвили леґіони
Небесних ангелів зіслав?