Нї, дїти! Бог нам приказав
Усяким властям покорять ся
І слухать розказаів усїх”.
„То щож, нам днесь до дїла брать ся?
Панотче, сеж смертельний гріх”.
„Ви з мусу, дїти, не з охоти,
То Бог гріха не вмінить вам!
„Алеж панотче, і ви сам
Підете також до роботи” —
Озвав ся панський палюган.
„Я?” — скрикнув піп, мов ужалений, —
„Я? Я? Чиж я не увільнений
Від панщини?”
„Нї, отче! Пан
Велїв виразно нам: ідїть,
Усїх на панщину женїть,
І піп також най їде сам!”
„Не буде того, як світ світом!” —
Знов мир ревнув. — „Панотче, нї,
Не бійтесь! Ми за вами всї
Обстанемо. Громада з війтом
Хоч зараз до циркулу йдем,
І старостї до ніг падем,
Нехай розсудить нас із паном!”
„Нї, дїти, — піп старий сказав, —
Не буде того! Се погано!
