Коли пан нинї наказав
На панщину, то видно, дїти,
Сам Бог йому сю мисль зіслав.
Йому дозволив розгордїти,
Щоб незабаром сам він в сїти
Своєї гордости попав”.
„Так от що я сказать вам мушу
Схотїв пан взяти гріх на душу,
Схотїв у свято рокове
Нам церков божу замикати
І нас на панщину всїх гнати, —
Най буде й так! Хто поживе,
Побачить, що то з того буде.
Ми ж, дїти, бунтів не робім,
І задля панської гординї
В додатку ще й на себе нинї
Гріха тяжкого не берім.
Ми силї, власти покорім ся
В покорі, дїти, покажім ся
Ми достойнїйшими, як він”.
„Ви ж нинї мали присягати!
Чи ви гадаєте, що вам
Зложить святу присягу дам,
Як двері будете ломати?
Знесїм ще пробу сю тяжкую,
А я вам певно пророкую,
Що Бог її нам почислить.
Хиба ж не звісно вам, що з рана,
Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/77
Цю сторінку схвалено
— 77 —
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu/page77-1024px-%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1919%29.djvu.jpg)