свойого житя. Що має, те все він зробив собі сам, і не потребує нїчого більше. В тім, що робить, він звичайно не потребує помочи иньших, живе собі самопас зі своєю родиною, не оглядаючись нї на кого. Його звязок з громадою, державою чи народом майже не істнує; що найбільше громада чи орда держить ся сяк-так при купі, а по за тим для неї не істнує нїщо на сьвітї.
А осьвічений чоловік? У нього, навіть у простого селянина, круг занять і інтересів який же величезний в порівнаню до того дикуна. Цивілїзований чоловік живе звичайно в хатї, якої сам не будував, ходить у одежі, якої сам не робив, їсть страву, якої сам не приготовляв і про яку нераз навіть не знає, як і з чого вона приготовляє ся. Він працює знарядами, яких сам не видумав анї не змайстрував, користує ся надбанями цїлих поколїнь попередників і нераз далеких від нього людий, завдячує свій добрий або лихий побут працї й відносинам тисяч і соток тисяч иньших людий, цїлих країв, ріжних народів сьвіта. Він мусить дбати про завтра, про близше й дальше будуще своє, своєї ріднї, своєї громади, свого краю, своєї держави — тисяч і мілїонів людий, яких він у своим житю не бачив, не знає й не може всїх знати. Він поносить жертви й тягарі для цїлий, яких найчастїйше не розуміє, — працює, добиває ся і громадить для когось невідомого, далекого та непевного.
Головна ріжниця між диким і цивілїзованим чоловіком, ріжниця, з якої виплили всї иньші, се поділ працї. Дикий чоловік робить сам собі все, чого потребує; чого сам не зробить, без того мусить обійти ся. Осьвічений чоловік робить звичайно якусь одну, тїсно обмежену роботу, а по за те нїчого більше, та зате користує ся роботою иньших. Рільник оброблює поле, але звичайно не будує хати, не кує плуга та воза, не шиє чобіт, не тче сукна й полотна, не малює образів і т. п. На всї ті часткові роботи є окре-
