жерелом нерівности і несправедливосте між людьми, повинна бути скасована. Спільна праця і спільна власність, се повинни бути основи, на яких має бути побудований новий суспільний лад.
Комунїстичні думки не були нїчим новим у XIX. віцї, їх висловлювано нераз і то від дуже давнїх часів. Ще в старину, на 400 лїт перед Христом, їх виголошував грецький мудрець Плятон. Слїди комунїзму бачимо і в нашім сьвятім Письмі нового завіта, а власне в істориї найпершої християнської громади в Єрусалимі швидко по Христовій смерти. В XVII. віцї дуже докладні малюнки комунїстичного устрою понаписували анґлїйський учений та полїтик Тома Морус та італїйський монах Тома Кампанелля, в XVIII. віцї комунїстичні погляди голосили Французи Кабе, Мореллї, Маблї, Руссо, Бибер, у XIX. в. Французи Фуріє, Сен Сімон та його ученики Базар іАнфантен, далї вчений історик Люі Блян, Анґлїчанин Роберт Оуен і богато иньших.
Між комунїстами було богато талановитих письменників, які вміли блискучими фарбами змалювати користи та принади того нового устрою. Деякі, як Оуен, робили проби засновуваня на підставі комунїстичних поглядів фабрик, фільварків та свобідних кольонїй; деякі з тих закладів поупадали, иньші, особливо засновані в Америцї або в вольній Швайцариї, держать ся й доси, але на загальний розвій цїлої суспільности не мали й не мають впливу.
Спільність! Добре то казати: спільність і розмальовувати на рожево те, що вже сьвятий Павло вимовляв словами: „Се коль добро і коль красно, о єже жити брать ма вкупі”. Але самою красою й самим моральним добром людина не проживе, тим більше, що й красу та добро кождий розуміє по свойому, а що для одного красне й добре, може бути меньше красне і меньше добре для другого. Не досить
