— По лїкаря! По лїкаря! — кричали инші — Він готов умерти! Він неживий!
— Нї, дихає, дихає!
Герман, весь поплямлений кровю, разом з кількома иншими молодими людьми взяли Мендля на плечі і понесли. Дорогою він очуняв на стілько, що застогнав пару разів. Дорогою довідав ся Герман із розмови Жидів, що купою йшли довкола побитого, що Мендель Гарткопф — підприємець і законтрактував ся довозити будівельне дерево до військового депо, яке уряд розпочав власне того року будувати за містом. От із за того довозу й вийшла мабуть у нього сварка з селянами.
Мендля занесли до його дому. Перелякані кровавою появою жінка й дочка кинули ся плакати, не знали, що їм робити. Прийшов лїкар і сконстатував тяжке покалїченє: у Мендля поломано кілька ребер, пороблено кілька дїр у голові та зломано одну ногу. Розпука жінки й дочки була безмежна. Сам Мендель прийшовши троха до себе йойкав найдужше, не лише з болю, а головно того, що тепер пропаде його ґешефт, пропаде заробіток, що він зруйнований, бо контрактові умови тяжкі, а їх недотриманє грозить йому цїлковитою руіною.
Почали Жиди радити, як би їм запомогти Мендля в його лихій пригодї, та всї знаючи Мендлеву круту та скупу вдачу не квапили ся кидати своїх ґешефтів, щоб бігати за його дїлами. Тут вихопив ся Герман. Його заробіток у склепі був мізерний, він готов був узяти ся до веденя Мендлевих дїл, поки сей поздоровіє, маючи надїю при близшім розглядї сяк чи так знайти тут заробіток і для себе. Мендель згодив ся, виясняв йому, що й як робити, і для
