Та з часом прийшла зміна. У Рифки родив ся син. Порід був дуже тяжкий, мучив її майже цїлий день і лише при помочи лїкарів можна було дитину і матїр удержати при житю.
Коли Рифка видужала з породових болїв, у неї появили ся признаки божевіля. Вона кілька разів поривала ся ззїсти свою дитину і мати мусїла взяти її до себе та наняти мамку, бо з Рифкою анї хвилини не можна було лишити її саму. Потім, десь так по роцї, коли хлопчик почав уже бігати і своїм гомоном заповняти хату, вона дуже полюбила його, пестила, цїлувала, задля нього покинула навіть свою дотеперішню нерухливість, бігала і реготала ся разом із ним. Гершкови полекшало троха на душі і він тим упертїйше заняв ся своїм заробітком. Достави до депо тягла ся три роки, потім знайшла ся ще одна подібна робота і ще третя. Хоч зиск із них був невеличкий а клопотів богато, всеж таки Герш почував себе задоволеним. За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами, та ледво спровадив товари вложивши в них половину свого капіталу, коли в ринку вибухла пожежа, що знищила також його склеп з товарами.
— Нї, — сказав він після сеї пригоди до тещі, — видно, не стелить ся менї дорога до склепу і не хочу робити другої проби.
І він знов пішов по селах, скуповував худобу і висилав до Відня, возив сіль у гори, та все чув якесь незадоволенє, мов не натрапивши доси на те, що властиво повинно бути його занятєм. Оттак тягло ся десять лїт. В осени 1859 року, переходячи Борислав, він поба-
