чи то гнали на продаж худобу, то верхівнями, головно Жидами, факторами, барашівниками, сїльськими арендарями та згінниками, що торгували худобою, арендували випаси та полонини. Ішли з далеких гір, аж від Сколього та Сморжа, і з долів, аж із за Самбора, від Рудок, від Перемишля та Лежайська, з сього остатнього головно за вівцями або вовною. Дуже богато йшло угорських Русинів, яких можна було пізнати по широченних мов жіночі спідницї штанах і не менше широченних шкіряних чересах. Цїлими купами йшли Цигани, з голосним реготом та шваркотом окружаючи невеличкі однокінки, де на купах брудного фурфантя сидїли купки чорних як сажа та майже голих дїтий, а жінки одні поганяли конину, а инші до гори попихали скрипучу колїсницю.
Був передярмарочний день. Пообідавши в лімнянській коршмі Вольф і Герман пустили ся пішки через верх, щоб на вечір станути в Лютовисках. Сонце звернуло вже добре з полудня, коли вони перейшовши невисоку гору станули на другім її боцї, в Біберцї, над берегом Сяну. І тут вид був не менше оживлений та ріжнобарвний. З усїх гір, з усїх плаїв, усїми стежками йшли, їхали, неначе річками плили ярмаркові. На всїх бродах Сяну люди, воли, вівцї: одні бридуть через ріку, звільна ступаючи з каменя на камінь, по колїна в водї, що бєть ся і бризькає довкола голих ніг мов розтоплене скло; иньші поять свій товар, миють волів від дорожної пиляки. Ще инші попасають дебудь край дороги, держачи свою худобину на воловодах, або сидять самі на мураві, курять люльки, закусують, гуторять.
