грубі листи. Частенько приїздили до Батька революціонери з Росії. Мешкав кілька тижнів Шевченко без правої руки (відорвало в млині), який ходив у кавказькій бурці. А то приїхав син тітки (по матері), молодий революціонер п. Т. В останні жидівські погроми він із револьвером у руці боронив жидів, „жарив“ із револьвера „істинно-руских“ погромників, а коли вистріляв усі набої, кинувся тікати. Перескочив через кілько парканів, упав на руського старшину, який сидів на лавочці із дівчиною, старшина гукнув щось із „іспуга“ „Ето что такоє?“ і п. Т. перескочив через паркан та помчав дальше. За ним стріляли і ранили в плече. Приїхав до Батька лікувати рану. В який спосіб перейшов границю, я не знаю. Батько ходив із ним до професора хірурґа, мабуть до проф. Ґ. Ми йому неймовірно завидували, поглядаючи на страшну рану на лівій руці, густо заляпісовану, але не покриту бандажем. П. Т. дивувався чого це в Австрії не бандажують ран, тільки оставляють відкритими. До Батька частенько приходила молодь та вела жваві, інколи палкі розмови. Не обходилося і без докорів за малу працю над власним виробленням. Особливо випив раз п. Євшан, коли прийшов із двома товаришами.
Частенько заходив до Батька п. Карло Бандрівський — найсердечніший приятель Батька, ще з шкільних часів. Це була незви-
