всіх українських та білоруських і литовських землях викорінювати все що польське та жидівське. Всюди приймав їх народ як визволителів та горнувся до козаків. Полковник Тиша загнався аж під Варшаву, Кривоніс облягав Каменець, Колодка заняв Слуцьк, канівський полковник забрав Остріг перед очима комісарів, які їхали умовлятися з Хмельницьким; Шумейко ніжинськими повстанцями добув Кодак, а команданта одноокого Ґродзіцького відставив Хмельницькому. Його, Собіського та других панів відпустив великодушний гетьман до Польщі. На Поділлю лютували загони уманського полковника Ранжі, Павлюка, Половяна й Морозенка. Ганжа хитрощами заняв Немирів: пятьдесять козаків, одягнених по польськи, підїхали до брами, засурмили в сурми і вдарили в кітли. Так звичайно робили польські кінні вояки. Поляки гадили собі, що це до них прибули свої ратувати й відчинили браму. Впущені миттю розбили браму та впустили цілий загін.
Шляхтич Головацький розпочав повстання на Білій Руси. Небаба розбив полки Януша Радивила над річкою Березиною, але небавом згинув у лютій січі в Пинську. Кривошийка забрав Могилів. — В цей спосіб Хмельницький користувався з без-
