ряча куля через плечі в серце. Почув горячий поцілуй козак і з сідла похилився. Рознесли Запорожці зрадливого шляхтича нагайками, підняли тіло героя й поховали коло замку.
Не виходили цього дня козаки більше на герці, але Поляки занепокоїлися.
»Це певно хитрощі Хмельницького« — говорив Остроріг.
»Може хлопи втікають, злякавшись нашого лицарства?« — говорили инші.
»Ні, певно козаки вибирають собі нового гетьмана.«
В козацькім таборі забили в бубни, засурмили, палили з рушниць і гармат, тисячі голосів вигукували:
»Аллах! Аллах!«
Поляки з ляком догадувалися, що це прибула татарська орда.
А тимчасом Хмельницький задумав воєнний підступ. Він знав, що Поляки лякаються орди і задумав їх ордою налякати.
В опівночі прибув справді малий татарський загін, але всього чотири тисячі люда з Карабчеєм мурзою і Тимошем Хмельниченком.
Досвіта жовніри дивізії Тишкевича привели в табор бранця в одежі священика. Це був козак підісланий гетьманом. Як звичайно взяли його на муки, але свяще-
