порожців стримала Поляків до вечора. Кількадесять лопатників попало в польський полон. На муках висказали, що ось ось надійде хак з великими силами. Того ще дня знайшов польський полководець брід понище греблі і здобув перехід на другий бік Пилявки. В таборі Поляків запанувала радість:
»Вдаримо зразу здобувати курник« — показували воєводи на малий пилявецький замок. Зливний дощ і скора ніч спинили бої.
На другий день у вівторок ударив уманський полк на польський відділ Йордана, випер його на другий беріг річки а Чорнота під захистом герцівників обвів валами небезпечне місце. Жвавий полковник Ганжа гарцював попереду свого полку та визивав шляхтичів одного за другим. Наче на танець виїздив любий полковник із одним перначем у руці, розбивав шаблю противника а з нею й голову. Жах напав на Поляків. Трох шляхтичів зразу кинулося на полковника. Двох напало з переду а один заїхав зі заду так, що полковник цього не замітив.
»Гей, панове!« — гукнув Ганжа — »а ну, разом!« — В мить зніс одному праву руку, схопив його на руки і кинув на другого. Крикнули Запорожці, щоби берігся зради. Не дочув полковник аж вїлася йому го-
