»Гей, гей! панове молодці! пани вже (нерозбірливий текст)уняли і викликують на герці!«
Весело й гучно сурмили сурми. Голос труб клався над табором наче проміння сонця через хмари.
Серед табору на буланому коні сидів Богдан Хмельнцький.
»Поспішайте! поспішайте! — гукали (нерозбірливий текст)аули — звеселіть пана гетьмана!*
Бистрі очі козацького батька окинули цілу місцевість: по обох боках річки простягалися багнисті луки, дуже грузкі. Через багна вела гребля. Хмельницький звернувся до Чорноти:
»Пане обозний! Виряди дві тисячі заступів, хай покопають за греблею рівчаки і копалки!«
Чорнота митнувся конем до табору і в мить вирушили сірі козаки в куцинах і коротких сіраках на греблю. Для їх охорони кинув Чорнота два полки. Кинулися на них Самійло Лящ і князь Корецький, переправили свої ватаги в брід повище греблі і розсипалися по чагарниках. Піші і кінні козаки й Поляки билися один-сам і купами з рівною відвагою. Болото коло греблі ще не розгрузло зовсім і польський ватажок Осинський взяв греблю пробоєм, бо Заславський засипав її гарматними кулями. Тільки безмірна відвага За-
