Ця сторінка вичитана
Омеляновичь, Анна Савчукъ, Анну Савчукъ“ а навѣтъ лучалося менѣ читати щось такого якъ Ивана Банахъ, Михайлови Скорикъ. О̂тъ того втискаєся до нашого языка незго̂дно съ єго духомъ чимъ разъ бо̂льша тьма нео̂тмѣнныхъ именъ. Чи менѣ всюды щасливо удалося зрусчити чужи̂ имена, сего и я самъ признати собѣ не важивбыся. Але я хотѣвъ бодай звернути увагу читаючихъ и пишучихъ на сю важну рѣчь та пхнути цѣлу справу съ чужими именами на дорогу бо̂льше лицюючу съ духомъ нашого языка. Давъ бы Богъ, щобы бодай се менѣ повелося!
У Львовѣ въ грудню 1883.
