— 11 —
часник Ґете, добрий філїстер. Геґель, як Ґете, був у своїй сфері правдивим Дзевсом Олїмпійцем, але нї той нї другий не мали змоги позбути ся духа нїмецького філїстерства.
Проте усе се не перешкодило, аби геґелївська фільозофія захопила без порівнаня ширші медиї, як яка нньша попередна система і розвинула в тих межах дивне богацтво духа. Феноменольоґія духа (яку можна булоб назвати паралєлью ембріольоґії та палєонтольоґії духа, розвоєм індивідуальної сьвідомости на ріэкних ступенях, що їх можна розглядати, як скорочене відтворенє ступенїв, які історично пройшла людська сьвідомість), льоґіка, фільозофія природи, фільозофія духа, розроблена в її окремих історичних галузях: фільозофія істориї, права, віри, істория фільозофії, естетика і т. п. — в кождій з сих ріжних історичних сфер Геґель бажає знайти і показати нитку розвою, яка проходить через неї. А позаяк він був не тілько творчий ґенїй, але також і ріжносторонно вчений, то поява єго скрізь становила епоху. Само від себе розуміє ся, що потреби системи часто примушували єго робити поневільні теоретичні будови, з поводу яких ще й доси кричать єго нїкчемні вороги. Але се будованє відграє у него ролю рамок роботи, руштованє до величного будинку. Хто не задержував ся тільки коло них, а йшов в середину, той находив там незлїчимі богацтва, які до сего часу зберегли свою вартість. У всїх фільозофів система є минучою власне через те, що системи випливають із сталої потреби скасувати усї суперечности. Але коли б усї вони були знесені, ми дійшли б до абсолютної істини, всесьвітна істория скін-
