Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/23

— 16 —

2.^[1]

На тій горі декілька місяців він перебув в розлуці
З дружиною. Зі схудлих рук браслети золоті зсувались...
Ось в перший липня день він бачить: хмара гору обіймає,
Неначе слон, що хоче збоку вдарить, граючись схилився.

3.^[2]

І довго, довго перед постаттю оцею зупинившись,
Ковтає сльози з туги та сумує цей служник Кувери.
Душа щасливим, коли бачать хмару, настрої зміняє;
А заслані далеко від коханої, що почувають?

4.^[3]

Вже близько осінь. Він свою кохану хоче підживити
І вістоньку про себе добру через хмару надіслати.
Зібравши свіжих квітів кетака, їх офірує хмарі,
Ласкавий він ласкаве привітання ніжно вимовляє.

5.^[4]

Дим, блискавка, вода, повітря — сумісь з них, оце є хмара.
Хіба розумні можуть ними привітання посилати?
Про це мабуть не згадував, удаючись до хмари, Якша.
В коханні нещасливі до живих і неживих голосять.

1. Саме в перший день місяця ашадха (відповідає червневі старого стилю), що йде попереду місяця набхаса або шаравана, коли починається дощувати частина року. Індуси ще за старих часів розподіляли рік на 6 частин, по 2 місяці в кожній: ґрішма (літо), варша (дощі), шярад (осінь), хеманта (зима), шишира (рання весна), васанта (весна), (пор. 11,2).
2. Худорлявість і втрата браслетів, обручок т. щ. закоханими в розлуці є один з обов'язкових симптомів: пор. Шякунтала, дія III ст. 10, слова царя Душянти:
   
   

   
   Від жару у нутрі гарячі сльози у ночі струмляться,
   З очей затулених перстами перли на руках стемніли...
   Рукою схудлою вже я тятиви луку не торкаюсь,
   Але браслети золоті зсуваються... Я їх втрачаю.
   

   
   
3. Період дощів осінніх вважають за найгірший тим, що перебувають у розлуці (пор. 1,8 іт 21а).
4. Кетака (Pandanus odoratissimus пор. 1,23) див. Roxburg (Flora indica Calcutta, 1874 p. 707): „їх білі пелюстки поширюють чудовий аромат, що його всі визнають за найрозкішніший та найміцніший з усіх ароматів на світі".