Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/41

— 34 —

3.^[1]

Там стрівшися з красунями на тих терасах кришталевих.
Прозорих і побарвлених зірок чудових лиском, якші
„Вино кохання“ п'ють, дарунок чарівний рослини Кальпа.
Ти замість музики їм забрени низьким, приємним громом!

4.^[2]

Там грають весело з безсмертними дівчата, вохкосвіжий
Вітрець небесний з Ґанґи повіває ім, коли стулившись
На взмор'ї, в холодку дерев тінявих, камінців шукають
Чудових, що були приховані в пісочку золотому.

5.^[3]

Там ці червоноусті, коли їм палкий коханець нагло
Зірве рукою пояс разом з одягом шовковим з тіла,
Соромляться і, щоб лампади загасить діямантові,
Що сяють, як вогонь, в них кидають сандалу жмені марно.

6.^[4]

Там хмари, коли вітер їх приносить на шпилі палаців,
Дощевою водою свіжою картини попсувавши,
Ніби злякавшись, потім через ґрати вікон вилітають
І, знявшись парою, як дим, зникають, тануть у повітрі.

7.^[5]

Там камінь місяцевий, в вікна вправлений, краплини точить
Опівночі, коли ти шлях йому вже не перепиняєш.
Краплі ці в сяйві місячнім тіла красуням посвіжають,
Коли вони після шалених пестощів коханців мліють.

1. Своєрідний „трунок кохання“ (rati-phalam — любови плід).
2. Ганга у своїй небесній течії зветься Мандакіні.
3. Модернізований парафраз був би: „присипають пудрою електричні лямпи“
4. За індійську живопись та скульптуру див. гарну, — розкішно видану книгу Е. В. Havell. Indian sculpture and painting. London 1906,
5. Місяцевий камінь (candra-kanta — місяцевий коханец) мовляв вбирає в себе проміні місяця, а потім точить їх, як холодні краплини.