Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 34 —


3.[1]

Там стрівшися з красунями на тих терасах кришталевих.
Прозорих і побарвлених зірок чудових лиском, якші
„Вино кохання“ п'ють, дарунок чарівний рослини Кальпа.
Ти замість музики їм забрени низьким, приємним громом!

4.[2]

Там грають весело з безсмертними дівчата, вохкосвіжий
Вітрець небесний з Ґанґи повіває ім, коли стулившись
На взмор'ї, в холодку дерев тінявих, камінців шукають
Чудових, що були приховані в пісочку золотому.

5.[3]

Там ці червоноусті, коли їм палкий коханець нагло
Зірве рукою пояс разом з одягом шовковим з тіла,
Соромляться і, щоб лампади загасить діямантові,
Що сяють, як вогонь, в них кидають сандалу жмені марно.

6.[4]

Там хмари, коли вітер їх приносить на шпилі палаців,
Дощевою водою свіжою картини попсувавши,
Ніби злякавшись, потім через ґрати вікон вилітають
І, знявшись парою, як дим, зникають, тануть у повітрі.

7.[5]

Там камінь місяцевий, в вікна вправлений, краплини точить
Опівночі, коли ти шлях йому вже не перепиняєш.
Краплі ці в сяйві місячнім тіла красуням посвіжають,
Коли вони після шалених пестощів коханців мліють.

  1. Своєрідний „трунок кохання“ (rati-phalam — любови плід).
  2. Ганга у своїй небесній течії зветься Мандакіні.
  3. Модернізований парафраз був би: „присипають пудрою електричні лямпи“
  4. За індійську живопись та скульптуру див. гарну, — розкішно видану книгу Е. В. Havell. Indian sculpture and painting. London 1906,
  5. Місяцевий камінь (candra-kanta — місяцевий коханец) мовляв вбирає в себе проміні місяця, а потім точить їх, як холодні краплини.