Безмірним блаженством сповняли гаї і до-
[лини,
Безмежною радістю волі — всї нетри гли-
[бокі,
І темна глибінь зворухнулася Чорного моря
Й тополї високі...
В ту райську годину свободу кохану всла-
[вляло
І небо прекрасне, як сон, у своїй високостї,
І хмурії люди, сини безупинної працї
І квіти у млостї...
А вітер, гуляючи в полї та в пишній діброві
Шумів, і шумів, і шумів про нові сподївання,
Шумів і радїв, що збудилася воля, і славив
Її панування !...
Увага: Коли-ж це зашуміла у нас на деякий час воля? А от коли і як це сталося.. Законом 1876. року в Россії заборонено друкувати вкраїн-ською мовою часописї, наукові книжки, повісти з панського життя, Аж от доперва року 1905-го (через 29 лїт після цього) в российській державі счинилася колотнеча проти державного устрою. Державні правителї були змушені дати деякі права підданцям, бо становиско держави захиталося. До цього ще причинилась і невдатна японська війна. Тодї-то вперше знищено закон 1876. року й впали міцні заборони, наложені на вкраїнські наукові книжки та часописї. Тоді вперше на российській Україні побачили ми газету „Хлібороб“, Шемета. Ось як про цю подію писала менї одна селянка-хлїборобка, учениця Грінченка з Катеринославщини, що вперше побачила рідну часопись під назвиском „Рідний Край“ (року 1906-го, 2. лютого) „Я не-
