дужа лежала; коли одного дня приносе із нашої
школи моя дївчина газету „Рідний Край”". І щоб-же
ви думали, як я зрадїла їй! — аж затрусилася, та
й читаю заголовок і цілую її, і плачу... Та вже
далї й не сказати, чому серце радїло! Чи тому,
що нїколи не бачила газету на рідній мові, чи тому,
що людність на це подобрішала (бо все-ж воно
перешкоджувано на цю мову печатать.)"...
Оттак радїсно вітали ми зміну часів і нові
права. Тодї й виникла ця пісня про те, як вітер за
свободу шумів і ще пісня „Не спи сину".
Не спи сину! — Час не спати:
Перед ранком ясним, гарним,
Ще темнїть ночі шати
Перед світлом яснобарвним ;
Ще подужати жадають
Усе добре, усе чисте,
Тільки того й дожидають,
Щоб убити все барвисте.
Не спи, донечко кохана —
Ночи темної не буде,
Близько хвиля та бажана,
Як світ ясний матір збуде!
І крізь хатнії віконця
Рознесеть ся, залунає
По занедбаному краю
Після волї, пісня сонця!
