Ця сторінка вичитана
I.
Менї, здасть ся, все те снилось:
Висока скеля і степи
І гай, і пишная діброва
І знов дитячі, вільні сни...
А в них так щиро і сердечно
Лунав громади рідний спів
І заливався соловейко
В повітрі легкому степів.
І знов сіяли в небі зорі
Над домом тим, де жив колись
Плугатарь ниви молодої,
Де тихі бесіди велись...
І знов душі моєї крила
Зненацька білі одросли,
І з криком щастя полетїла
Я на далекії степи.
І там, де сонце закотилось
Над ясним обрієм степів,
В обіймах волі степової
Розлягся мій свобідний спів!
1*
