Сторінка:Хуторна поезія.djvu/104

XXI.

ДО ПЕКЕ́ЛЬНОГО НА́ПЛОДУ.

Вы отца вашего діавола есте, похоти отца вашего хощете творити. Онъ человѣкоубійца бѣ искони…

Іоанна VIII, 44.

Нема́ в вас між людьми́ „серде́нька дорого́го“,
Ні бра́та, ні сестри́, ні жі́нки, ні дити́ни:
Ви лю́бите себе́, себе́ и більш ніко́го,
О ко́дло камяне́ ехи́дноі ехи́дни!

Ви лю́бите себе́ з уті́хами своі́ми, —
Кума́ннє потайне́ з мамо́ною непра́вди,
Пере́шепти ночні́ из ницака́ми зли́ми,
За зра́ду бли́жнёго од де́спота награ́ди.

И в бра́ті, и в сестрі́, и в жі́нці, и в дити́ні
Ви лю́бите свого́ хижа́цтва підпомо́гу;
Щоб ши́роко ваш рід осі́вся на Вкраі́ні,
Муру́ете церкви́ та мо́литеся Бо́гу.