Хто ви и звідкіля́? хто пре́док ваш нечи́стий,
Що породи́в на світ таку́ гидку́ гидо́ту?
Чи вже ж вам пра́оцця созда́в той дух пречи́стий,
Що со́нцем ро́зуму осві́чуе темно́ту?
Ні, пре́док ваш сиди́ть в тае́мній преиспо́дній,
Де злість ёго́ кипи́ть и по́ломъем пала́е,
Куди́ ввесь рід людзьки́й, в тісно́ті безисхо́дній,
Геро́ів правоти́ даре́мно посила́е.
На вік одді́лено до дня суда́ страшно́го,
Лука́вих од святи́х безо́днею розлу́ки,
Як те́мряву густу́ від ся́ева ясно́го,
Як пра́вду від олжи́, як не́тям од нау́ки.
И не досту́пицця ніхто́ з великоду́шних
В той та́ртар смертян́ий, що пліндрува́ннем ди́ше,
Звідкі́ль до нас летя́ть роі́ панів безду́шних,
А пра́во зве́рхности сам Вельзеву́л ім пи́ше.
Співа́емо, що смерть уже́ згуби́ла жа́ло,
И тру́бимо, що ад втеря́в свою́ побі́ду…
Ні, на́ше торжество́ ще й до́сі не наста́ло,
Соше́ствия во ад не ба́чимо и слі́ду.
Розве́рста день и ніч пеке́льная утро́ба
Рига́е за́сів свій на ва́ше бра́чне ло́же,
И пло́дицця од вас та людоже́рна зло́ба,
Котро́і подолі́ть дух бла́гости не змо́же.
„Оса́нна“! кричите́ в душі́ своі́й лука́вій.
Ти, що госпо́дствуеш в глибо́кій преиспо́дній!
