Сторінка:Хуторна поезія.djvu/111

XXIV.

МОЛИ́ТВА.

Присвячена До́кторові Пулюе́ві,

на Спо́мин зоря́воі Но́чи на Вкраі́ні в Ху́торі.

Ничто! но Ты во мнѣ сіяешь
Величествомъ Твоихъ добротъ:
Во мнѣ Себя изображаешь,
Какъ солнце въ малой каплѣ водъ.

Державинъ.

Всеви́шній! я Тобі́ молю́ся,
Моле́кул ко́смоса Тво́го…
Де ти, хто ти, — даре́мно бъю́ся,
Ні, не збагну́ во вік сёго́!

Во вік нау́ці не обня́ти
Всёго́, що́ Ти созда́в еси́…
Даре́мно ро́зум наш крила́тий
Шука́е кра́ю небеси́!

Знемі́гшися, на ту пили́нку
Спуска́ецця, що ми звемо́