на́льноі пра́вди. Перелі́чять вони́ себе́ всю́ди: и на рі́дній и на чужі́й землі́, и по се́лах и по города́х, и по степа́х и по моря́х. Проки́нуцця и в столи́ці, що стоі́ть на людзьки́х кістка́х, ви́кована с само́го залі́за. Відгукне́цця ни́ми й страше́нний Сібі́р, перемі́ряний на́шими нога́ми. Забъе́цця украі́нське се́рце на́віть и в и́ншого пере́вертня, мов у того́ „Ляха́ Потурнака́, клю́шника кгале́рського, недові́рка христя́нського“. Плодю́ща на́ша полуде́нно-ру́ська земля́. Насища́ла вона́ своі́ми ді́тьми дво́е вели́ких царств, та ще й тепе́р и́нші з них жи́ві в чужоя́дній утро́бі, мов той проро́к у символи́чному ки́товім че́реві. Зве́ргне іх чужа́ націона́льність, на про́повідь рі́дноі, украі́нськоі.
До гу́рту ж, небожа́та, и вели́кі й малі́! До гу́рту паненя́та з мужича́тами! До гу́рту рятува́ти святе́ наслі́ддє — слово! Воно́ бо скарбі́вня на́шого ду́ха. Воно́ — вели́кий заві́т незазна́ноі на́шоі пре́дківщини. Воно́ — правди́ве пророкува́ннє на́шоі бу́дущини.
Му́симо, лю́бі земляки́, заходи́тись уку́пі всі живі́ ко́ло тіе́і пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки варя́ги й козаки́. Вони́ роби́ли свое́ націона́льне ді́ло буя́ючи, я́ко лю́де ві́ку те́много; а ми роби́тимем свое́ розмишля́ючи, я́ко лю́де осві́чені нау́кою; вони́ — мече́м та кула́ччєм, а ми — перо́м та ла́годою. Неха́й царі́ царю́ють, а вели́кі пани́ пану́ють. Общі причи́ни привели́ іх до страшно́і перева́ги; о́бщі причи́ни вка́жуть и розу́мну мі́ру іх перева́зі. Не хита́ймо висо́ких стольці́в; не зневажа́ймо и вели́ких заслу́г да́вніх госуда́рників. Неха́й стари́й заві́т исто́риі стоі́ть пе́ред на́ми в своі́й пова́зі. Нови́й ви́робить и нове́ вино́, и нові́ міхи́ по виното́ках.
