Сторінка:Хуторна поезія.djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Украі́ні нагото́влені вже полковники́ та сотники́, що ті́лько пода́й га́сло, то и вро́дицця коза́цьке ві́йсько. Та ви б же попе́реду дові́дались, які моі фина́нси, и яки́й мій рід, и популя́рність на Вкраі́ні. Та'ж таки́х вели́ких річе́й не мо́жна чини́ти чолові́кові вбо́гому и зо́всім незна́чнёму та нігде́ незна́ному. Я свою́ жизнь проси́дів у чотиро́х стіна́х, над книжка́ми, мов той черне́ць у манастирі́“. — А він міні́, покрути́вши здорове́нного си́вого ву́са, відка́зуе: „Можно сидѣть въ четырехъ стѣнахъ и взволновать все государство. Мы видимъ ясно, къ чему вы стремились: опрокинуть все къ верху дномъ, уничтожить существующій порядокъ вещей. И для кого же? для мужиковъ! Это у васъ люди? Посмотрите на этого фонарщика (пока́зуючи мі́ні в вікно́). Вы думаете, это человѣкъ? Это звѣрь, который умѣетъ только ѣсть, спать“, а да́лі сказа́в ище́ такі́ глаго́ли, котри́х не напеча́тала б и казе́нна друка́рня.

От и говори́ до гори́!

Ще знайшли́ були́ за́чепку. На одні́й руко́писі моі́й про коза́цький по́бут нарисова́в я оливце́м стя́ту коза́цьку чуба́ту го́лову; під не́ю туре́цька шаблю́ка; на ній степови́й оре́л видо́вбуе о́чі; на небоскло́ні степова́ моги́ла; зза моги́ли серпо́м підби́вся мі́сяць. Ко́жному розу́мно, що се о́браз коза́цькоі боротьби́ з во́рогом христия́нства. Моі́ су́дді зроби́ли з нёго о́браз Росі́і, що видо́вбуе Украі́ні о́чі. Так-то на зло́дію ша́пка гори́ть! Коли́ б уже́ мі́ні заману́лось тако́і эмбле́ми, то змалюва́в би я собі́ двогла́вого, або́ хоть укороно́ваного орла́. А коли́ вже эмблемува́ти Росі́ю без коро́ни, таку́ Росі́ю, яку́ собо́ю изобража́ють Орло́ви та Дубельти́, то, замі́сь орла́, тре́ба малюва́ти сову́ полу́ношницю, що сліпу́е в день, и пасе́цця в ночі́.