Сторінка:Хуторна поезія.djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

„Глубокомысліе“ инквизиторі́в моі́х и тут не вді́яло нічо́го.


VIII.

Ну, що́ ж? гетьма́н, гетьма́н, а чортима́е в нёго ні булави́, ні бунчука́, ні я́ких и́нших клейно́дів; на́віт и универса́лів з ёго́ пі́дписсю не зна́йдено; ті́лько й є що та неща́сна рука́ вла́сна, да й там нема́ того́ „тве́рдо“, котре сі письме́нники навя́зували гетьмана́м. Чу́хаючи поти́лицю, таку́ ж розу́мну, як и саме́ чоло́, му́сили висо́кі инквизиторі́ спусти́тись на ни́жший лад. Прийняли́сь критикува́ти мою́ кни́жечку: „Повѣсть объ Украинскомъ Народѣ“, що я торік напеча́тав.

Се була́ компиля́ція тих шкодли́вих для на́шого ро́зуму ви́думок, що на́ші літопи́сці виду́мували про Ляхі́в, да тих, що на́ші кобзарі́ скла́дували про Жиді́в, на піджо́гу або́ на вті́ху козака́м-пъяни́цям, да тих, що роски́дано по апо́крифах да́вніх ні́би сказа́ній и по фалшо́ваних ще за на́ших прапра́дідив истори́чніх доку́ментах. Се була́ одна́ с тих утопи́чних и фантасти́чних праць, без кри́тики, з яки́х пошши́вана в нас уся́ исто́рия боротьби́ По́льщи з Москво́ю. Козаки́ в ній виступа́ли, я́ко на́ція, а все те, що стано́вить на́цію, икгнорува́лось або́ відкида́лось до супере́чнёго та́бору. Усі́х коза́цьких ворогі́в помалёвано тут людоі́дами, а сами́х козакі́в пра́ведними му́чениками и благоро́дними патрио́тами. Коли́ тре́ба було́ скара́ти а́втора за те, що він поперекру́чував исто́рию так, як іі́ й до́сі перекру́чують, то скара́ти хиба ре́готом. Ні, мій ареопа́г слу́хав чита́ннє сіе́і нісе-