Сторінка:Хуторна поезія.djvu/47

 

II.

 

РІ́ДНЕ СЛО́ВО.

 

Я на сторожі коло іх
Поставлю слово.

Шевченко.

 

Мо́вчки пре́дки на́ші в по́лі,
 Мо́вчки спочива́ють,
Ті́лько чо́рниі моги́ли
 З ві́тром розмовля́ють.

 

---

 

Спочива́ють, дожида́ють

 Пра́ведного су́ду,
Що суди́ти Украі́ну
 Рі́дне сло́во бу́де.

 

---

 

Вже суди́ли кня́жі ві́ча,

 Па́нські трибуна́ли,
И пере́вертні гетьма́ни
 Ра́ди радува́ли.

 

---

 

Радува́ли, — утека́ла

 Пра́вда с того су́ду,