Сторінка:Хуторна поезія.djvu/48

Цю сторінку схвалено

Багати́лись підмовля́ннєм
На пере́люб лю́ду.

Радува́ли, продава́ли

За мае́тки во́лю,
Засіва́ли голова́ми
Бе́зголів по по́лю.

Засіва́ли, насипа́ли

Памятні́ моги́ли,
В тих моги́лах рі́дним тру́пом
Пра́вду придуши́ли.

А непра́вду по́руч се́бе

За столо́м саджа́ли,
Не вино́м, людзьки́ми слі́зми
Ку́бки исповня́ли.

Ой пану́йте ж, бенкету́йте,

Ми жда́тимем су́ду,
Що суди́ти Украі́ну
Рі́дне сло́во бу́де.

Рі́дне сло́во, Бо́жа пра́вдо!

Як мала́ дити́на,
Тебе ста́ла промовля́ти
Хи́рна Украі́на.

Промовля́е, — ожива́е,

Згні́чений моро́зом
Непози́чений у Ні́мця
Украі́нський ро́зум.