Перейти до вмісту

Сторінка:Хуторна поезія.djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Схамену́цця, стрепену́цця
 Стумані́лі лю́де:
Рі́дне сло́во, рі́дний ро́зум, —
 Рі́дна й пра́вда бу́де.

 

 
Без напа́сти завою́е

 Городи́ и се́ла,
И над лю́дьми зацарю́е,
 Приступна́ й весе́ла.

 

 
И засві́тить серед ха́ти

 Сві́тло благода́тнє,
И, як ма́ти, бу́де дба́ти
 Про сирі́цтво ха́тнє.

 

 
И ходи́тиме всеві́да

 С ха́ти до пала́ти,
Щоб убо́гого сусі́да
 З багаче́м зъедна́ти.

 

 
Рі́дна пра́вдо, лю́ба ра́до,

 Ти́хому одра́до,
За еди́ность и брате́рство
 Пра́ведна награ́до!

 

 
В ду́сі пра́вім бу́дем ві́чно

 Об тобі́ моли́тись,
Ду́хом пра́вди з ворога́ми,
 По́ки ду́ху, би́тись.