Цю сторінку схвалено
Не докоти́вшись застига́ли слёзи, А все таки́ в моі́м нему́дрім сло́ві Була́ яка́сь недовідо́ма си́ла: И не злюби́ли лицемі́ри ни́ці Мене́ за пра́вду, що навчи́ла ма́ти, Я втік от тих, хто на костя́х осі́вся, И між звіря́т всели́вся бесслове́сних. Одни́м оди́н душе́ю між чудо́вищ, Я поуча́всь творе́нням рук Госпо́дніх; Я забува́в свою́ лиху́ годи́ну, Не зга́дував про холодне́чу ра́нню: Уме́рла ти, мату́сю Украі́но, У боротьбі́ из во́рогом свобо́ди; |