Ця сторінка вичитана
XII.
ОДА С ТАРА́СОВОІ ГОРИ́.
Тілько я мов окаянний
И день и ніч плачу
На роспуттях велелюдних,
И ніхто не бачить.
И не бачить и не знае…
Оглухли, не чують,
Кайданами міняюцця,
Правдою торгують.
Шевченко.
А я юродивий на твоіх руінах
Марно слёзи трачу. Заснула Вкраіна?
Буръяном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноіла
И в дупло холодне гадюк напустила.
Шевченко.
Чого ж ви чванитеся, ви,
Сини сердешноі Украйни?
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, ніж батьки ходили?
Шевченко.
Чого́ ви, земляки́, так но́ситесь зо мно́ю,
Як ду́рень с то́рбою, або Анто́н с козо́ю?
Я ваш кобза́р, мовля́в, поэт націона́льний,
Ваш ви́шший протопла́ст, ваш о́браз идеа́льний?
