Сторінка:Хуторна поезія.djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
ИСТОРИ́ЧНЄ ОПОВІДА́ННЄ.
 

Се азъ посылаю вы, яко агнцы посреди волковъ.

Луки X, 3.

 

Се даю вамъ власть наступати на змію и на скорпію, и на всяку силу вражію.

Луки X, 19.

 

Не бойся, малое стадо.

Луки XII, 32.

 
I.

Рік 1847й стано́вить эпо́ху в жи́зні Украі́ни, про́званоі Малоро́сіею. Сим нещасли́вим ро́ком роспочина́ецця пери́од гоне́ння на́шого рі́дного сло́ва в на́шім рі́днім кра́і.

Ще го́дів за три́ чи за чоти́ри до сіе́і сумно́і эпо́хи, украі́нська пі́сня и непи́сана слове́сність наро́ду Украі́нського натхну́ли молоді́ уми́ в Ки́еві спасе́нною ду́мкою — ви́двигнути свою́ на́цію с те́мряви, котра́ не дава́ла духо́вним си́лам іі́ підня́тись из зане́паду, а тим сами́м ні́вечила и іі́ добро́бут.