водою (американські Індіяне). До Китайців завезли ті культуртреґери опіюм і т. д.
Перша стадія опяніння — евфорія минає швидко, а по ній наступає друга стадія, „депресія“. У тій стадії пяниця товчеться ще довше або коротше мов муха у пляшці, поки не засне мертвецьким сном. Як у першій стадії пяниця почуває себе бадьоро, так у другій наступає охлялість. Сон пяниці тріває так довго, поки алькоголь з орґанізму не уступить. Це станеться певно, але наслідки остануть ще довго. По великій бурі, хоч і сонце засвітить, легенький вітрець повіває, то сліди бурі остануть, повиривані з корінем дерева, позривані дахи, порозкидувані полукіпки та копиці. Таке саме остає по алькогольній бурі в людському орґанізмі. Біль голови (ослаблення, у всіх суставах, дріжання рук і ніг, начеб їх підкосив, в роті несмак, начеб „чумаки там ночували“). Душу пяниці опановує невдоволення, грижа сумління, особливо, як побачить, що він то пяному накоїв — неохота до всякої праці, брак апетиту — одним словом, людина почуває себе зломаною на душі і тілі.
Люде з сильнішим характером, побачивши по тверезому свій гріх, вирішають собі твердо, що впилися перший і останній раз у життю, і додержують слова. Такі приходять згодом до себе, і по випиттю не остане сліду, остане хіба добра і спасенна наука, що впиватися не можна. Такі одноразові піяки, це ніщо.
Але є ще инші роди пяниць і про них треба кілька слів сказати.
