Сторінка:Чайковський А. За сестрою (Краків, 1941).djvu/103

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Тринадцять буде.

— А гарна вона?

— Як мальована.

Остап почав хитати головою.

— Ледви, чи ти її найдеш. Тут продають дівчат з рук до рук. На усіх базарах їх повно. Відтак забирають до гаремів, а то й у Туреччину за море вивозять. А тих базарів тут багато, багато…

— А як би то розвідати, де вона тепер перебуває?

— На те треба багато грошей…

— Я їх не маю…

Розмова перервалася, бо саме ввійшов в челядну Ібрагім потурнак і велів Павлусеві збиратися в степ до табунів.

Павлусь успів лише обмінятися очима з земляком.

Вийшов перед дворище. Тут стояв татарин на коні. Павлусеві вказав коня і велів сідати охляп без сідла. Той татарин не знав української мови і не говорив ні слова.

Павлусь оглянув цілу оселю. Хоч і дуже боліла спина, та він дививсь на татар згорда.

„Допоможи мені, Господи Спасе і свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і з землею зрівняю.“

Павлусь, їдучи майданом, здіймив шапку і став молитися.