заглянула? Чого це я так лякаюся? Не в такій небезпеці бував, та не лякався, а ось і лилик настрашив… Тьфу на тебе! Господи, Спасе, помилуй!…“
Старий зайшов у хату. Вже всі спали. В хаті було душно. Дід не зачиняв дверей і ліг на лаві…
Нечайно серед тихої ночі залунав церковний дзвін на тривогу.
Дід Андрій, що лиш задрімав, але зараз же схопився й поглянув у віконце. Вдарила заграва з другого боку майдану. Пожежа! — подумав.
— А нуте, дітки, вставайте! — гукав дід — в селі пожежа.
Усі посхапувалися. Дід вибіг на двір. Тут вже гамір і крики. Він розглянувся. Пожежа розгорілася на всіх чотирьох сторонах села…
Дід зміркував відразу, що це не припадок, а підпал… Це напевно татари.
Він скочив у хату і вхопив довгий спис у руку.
— Степане! Зброю бери! В селі татари!
Діти стали плакати, а дід вибіг прожогом з хати…
На дворі стало ясно від пожежі. Ціле село прокинулось. Люде з криком, галасом та зойком стали рятувати свою мізерію. Виганяли товар із стайні, та виносили із хат своє майно.
Про рятунок горючих хат не було що й
